kudapostupat
(2 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Loading...Напевно, кожному з нас, доводилося чути, що освіта за кордоном – це привілей багатих, що мовний бар’єр не дозволить нашому vвчитися на належному рівні, що бюджетні місця у вишах тільки для обраних і багато-багато інших жахіть. А що, якщо ми скажемо, що це все міфи? У цій статті ми викриємо 12 найпоширеніших міфів про отримання вищої освіти за кордоном, і залишимо всі страхи та нерозуміння в минулому.
Міф №1 – вчитися за кордоном дуже дорого
Не дарма ця теза займає в нашому списку першу позицію – це найпоширеніша омана, стосовно освіти за кордоном. Чомусь наші люди звикли вважати, що отримати вищу освіту за кордоном можуть тільки дуже забезпечені люди, та що суми річної оплати навчання нечувано великі. Почнемо з того, що багато країн надають можливість абсолютно безкоштовного навчання для іноземних студентів. До них відноситься Німеччина, Польща, Греція, Чехія та багато інших країн пострадянського простору. При чому, деякі з університетів навіть пропонують стипендію для найобдарованіших студентів. Звичайно, існують країни, де здобувати вищу освіту дорого (Великобританія, Фінляндія, Швеція), але це поодинокі приклади, в той час, як більш бюджетних варіантів набагато більше.
Міф №2 – вступити в закордонний виш неможливо, без зв’язків або хабарів
Вступ в будь-який вищий навчальний заклад – дуже нервовий та енерговитратний захід. Звичайно, вступити до вишу, не докладаючи зусиль, неможливо, тому абітурієнту доведеться ґрунтовно підготуватися до вступних іспитів, та до усної співбесіди. Але це не означає, що вступити неможливо, адже головне – це старанність та працьовитість. Щоб мати більш вищі шанси безпроблемно вступити в закордонний виш, варто заздалегідь вивчити місцеву мову – це може стати тим фактором, на підставі якого з усіх кандидатів виберуть саме Вас.
Більш того, наш студент може отримати бюджетне місце в закордонному університеті Європи. Наприклад, в Австрії, Польщі та Словенії для цього знадобиться тільки високий середній бал атестата.
Міф №3 – без мови годі й намагатися вступити
Далеко не у всіх країнах існує таке жорстке обмеження для абітурієнтів. Деякі ВНЗ готові приймати студентів, які не знають місцеву мову, але, припустимо, володіють англійською. Інші університети надають можливість іноземцям паралельно з навчанням проходити мовні курси. Не варто переживати, що Ви будете виділятися на тлі інших студентів, або, що не зможете вивчити іноземну мову. Перебуваючи в умовах, де постійно необхідно спілкуватися з носіями мови, і де багато таких же приїжджих студентів з різних куточків землі, дуже швидко відбувається період адаптації. Незабаром Ви й не помітите, як почнете розуміти основні розмовні фрази, а потім і самі зможете підтримувати розмову. Це все питання часу – не варто відмовлятися від навчання за кордоном, тільки через страх бути незрозумілим.
Міф №4 – до іноземного вишу можна вступити тільки провчившись кілька років в університеті на батьківщині
Ще одна поширена помилка. Безперечно, є університети, програма яких розрахована на ті знання, які наш випускник може отримати тільки на перших курсах університету, і тому вступати туди можна тільки з випискою про здачу певних предметів. Але таких університетів меншість, і слід уважно ознайомитися з усією інформацією по обраному вишу, перш, ніж подавати в нього документи. Водночас, якщо студент провчиться кілька років у вітчизняному виші, а потім все ж вирішить навчатися за кордоном, він може не розраховувати, що продовжить навчання на більш високих курсах – йому доведеться починати все з самого початку. Тобто, закінчивши два курси на батьківщині, студент не може продовжити навчання за кордоном на третьому курсі – йому доведеться починати з першого. Але, отримавши ступінь бакалавра, випускник може почати вчитися на магістра, теж саме стосується і аспірантури.
Відразу після школи наших випускників з радістю приймуть в Польщі, Австрії, Греції, Франції, Іспанії, Чехії, Словенії та Словаччині.
Міф №5 – вчитися за кордоном – означає бути самотнім
Насправді, все виглядає зовсім інакше. Опиняючись у новому, незнайомому середовищі, спочатку всі відчувають себе невпевнено та самотньо, і це абсолютно нормально. Через деякий час, іноземні студенти знаходять собі друзів за інтересами, найчастіше в гуртожитку, або на своєму курсі. І що найприємніше, дружба, яка виникає в університеті, зазвичай продовжує підтримуватися і після випуску, протягом усього життя.
Міф №6 – іноземних студентів не беруть на роботу
Тут важливо уточнити, що головне в пошуку роботи, це не прописка, а володіння місцевою мовою. Багатьом роботодавцям набагато вигідніше наймати студентів, тому що вони не обкладаються податком, та їх не потрібно страхувати. Тож, маючи хороші мовні навички та бажання працювати, отримати додатковий заробіток можна з легкістю в будь-якій країні.
Міф №7 – після 30 здобути освіту за кордоном неможливо
Цей міф виник у зв’язку з нашою поширеною думкою, що сидіти за партою в 30 – це соромно. В Європі здобувати освіту і в 30, і в 35, і в 50 років абсолютно нормально та навіть похвально. Адже головне – прагнути до знань та розвитку, а вік – це всього лише цифра в паспорті. Ніхто не подивиться косо на вікового студента, якщо він буде так само, як і всі, старатися та вчитися.
Міф №8 – навантаження, з яким неможливо впоратися
Дійсно, перший час після приїзду в іншу країну і з початком навчання, буде складно знайти час на щось крім сну. Пов’язано це не так з колосальним навантаженням, яке дають в університеті, а з періодом адаптації до нового середовища. Цей період швидко проходить, і людина звикає до всього. Після перших місяців інтенсивного навчання, студент настільки увійде в ритм, що зможе знайти собі роботу за сумісництвом.
Міф №9 – після закінчення вишу, студента силоміць відправляють на батьківщину
Ніхто «силоміць» нікого на батьківщину не відправляє, тим більше, що країна зацікавлена в тому, щоб в ній залишалися висококласні фахівці. Після закінчення навчання студенту дається від півроку до року (в залежності від країни) для того, щоб знайти собі постійну роботу, і залишитися в країні на законних підставах. Якщо ж цього не відбулося – так, студенту доведеться повернутися на батьківщину. Також, після закінчення навчання, зобов’язані покинути країну ті студенти, які навчалися за обміном, і в їх контрактах цей пункт прописаний, як окрема умова.
Міф №10 – ніхто не радий емігрантам
Ця гучна заява має під собою певні підстави – дійсно, багато європейців дуже упереджено ставляться до нелегальних емігрантів, але це не стосується випускників ВНЗ. Навпаки, висококласні фахівці в будь-якій справі матимуть визнання та повагу, незалежно від минулого регіону проживання.
Міф №11 – освіта, здобута за кордоном, гірша за вітчизняну
Звідки виник цей міф – досі невідомо. Європейська освіта вважається однією з кращих у світі, адже в ній акцент робиться більше на практичні навички студентів, ніж на теорію. Так, в наших вишах студенти вивчають більше різнопланових дисциплін, які не завжди мають щось спільне з основним профілем. Чи вважати це плюсом – вирішувати Вам. Але варто зауважити, що освіта в Європі спрямована на підготовку вузькоспеціалізованих фахівців, і якщо порівнювати випускників одного і того ж профілю у нас, та за кордоном, різниця буде вагомою, до того ж, на жаль, не на користь рідних університетів.
Міф 12 – якщо вчитися за кордоном, то там доведеться і залишитися жити
Цей міф перегукується з міфом про те, що після закінчення ВНЗ студента відразу ж депортують на батьківщину. Це зовсім не так – все залежить від бажань студента. Деякі цілеспрямовано їдуть вчитися за кордон, щоб мати можливість там «зачепитися» та залишитися жити. Але не варто забувати, що фахівець, який має європейську освіту, буде високо цінуватися на батьківщині, та зможе побудувати собі запаморочливу кар’єру.
(2 оценок, среднее: 5,00 из 5)Loading...
237440 
