Куди піти вчитися або Державний проти приватного

Вирішуючи куди піти вчитися більшість абітурієнтів стикаються з вибором між приватними і державними освітніми установами. Для тих, хто претендує на бюджетне місце, все досить прозаїчно – така можливість є тільки в госвузках. А ось тим, хто в будь-якому випадку збирається платити за отримання спеціальності, є над чим замислитися.

Загальні риси

Кому б не належав вуз, він повинен обов’язково пройти акредитацію, атестацію та отримати ліцензію, що дозволяє йому вести освітню діяльність. Видає її Міністерство освіти і науки, яке в Україні одне єдине. І всі вищі навчальні заклади проходять цю обов’язкову перевірку на абсолютно однакових умовах.

Тому незалежно від того, який вуз ви виберете, перевірте наявність всіх трьох пунктів. Тому, що тільки наявність акредитації підтверджує те, що за підсумками навчання ви отримаєте диплом державного зразка, що дозволяє далі піти в аспірантуру і при бажанні стати держслужбовцем.

Теж саме стосується і програм навчання. Методи викладання, звичайно можуть відрізнятися, але програми затверджуються по кожній спеціальності і особливої ​​різниці не мають. Так як в результаті фахівці повинні виходити одного рівня і підготовки у повній відповідності до держстандарту.

Крім того, введення практики ЗНО зрівняло на шальках терезів державні і приватні вузи щодо умов вступу. Так що з позицій складнощів і глибини навчання складно сказати, що якийсь тип вузів має переваги, і приймати рішення щодо того, куди піти вчитися, на цьому не варто.

Основні відмінності

Як би дивно це не звучало, але вся суть у формі власності – фінансування з державного бюджету проти приватного капіталу і студентських оплат на навчання. На жаль, з точки зору забезпечення другий варіант часто краще позначається на загальній матеріальній базі і викладацькому складі.

Зарплати більше, відповідно і зацікавленість вище. Особливо у тих, хто любить свою роботу. Спокійніше ставлення до студентів, так як немає особливої ​​потреби когось завалювати заради хабара. Правда цей плюс може обернутися мінусом, якщо сам учень не особливо прагне знань, то стимулу вчитися не буде. Адже кожне зайняте місце – це щомісячний дохід, і втрата їх не особливо вигідна.

Коли все тільки починалося, при питанні «куди піти вчитися», з більшим ступенем імовірності відповідь була б – в державний вуз. Так як цілком справедливо можна було говорити про те, що приватні вузи дещо програвали в якості освітнього процесу. Але не сьогодні, коли в жорсткій боротьбі з конкурентами необхідно впроваджувати передові програми, а також більш сучасні методи викладання, регулярно вводити нові спеціальності, докуповувати обладнання в практичні кабінети.

Також важливим є фактор часу перебування на ринку освітніх послуг. З державними вузами все простіше, є хоч якісь гарантії, що ви дійдете до останнього курсу і отримаєте диплом, якщо будете вчитися. А ось з приватними, як мінімум ще не так давно, ситуація складалася не настільки обнадійливо. Багато вузів закривалися і студентам доводилося йти по розформуванню в інші навчальні заклади. Тому добре перевіряйте репутацію вузу, його стабільність і, по можливості, перспективи розвитку.

Пам’ятайте, все відносно, і не форма власності робить вуз кращим, не красиві класи або розкрученість імені. Його реальна оцінка в людях, які там викладають, в методах, в загальній атмосфері і цілі, яка повинна збігатися з вашою. Що саме шукаєте ви – просто корочку або реальні знання? Ось що дійсно важливо для себе зрозуміти, вибираючи куди піти вчитися.

Куди поступати